Інновації в управлінні морськими портами: правові питання впровадження нових технологій=Innovations at Seaport Management: Legal Issues on Introducing New Technologies

Питання впровадження нових технологій в портовій діяльності ґрунтується на комплексному дослідженні юридичних аспектів трансформації морських портів у високотехнологічні «Розумні порти» (Smart Ports), що відбувається в контексті глобального переходу до концепції «Порт 4.0». Важливим аспектом вивчення легалізації штучного інтелекту в роботу морських портів виступає наявність системного юридичного вакууму, який вимагає швидкого врегулювання питань власності на цифрові дані, визначення юридичної відповідальності за збої алгоритмів та забезпечення правової еквівалентності електронних товаророзпорядчих документів. Особливої актуальності тема набуває для держави Україна в умовах повоєнного відновлення та євроінтеграції, оскільки цифровізація є ключем до інтеграції в Транс'європейську транспортну мережу та зміцнення режиму критичної інфраструктури.
Дане дослідження сфокусовано на правовому регулюванні ключових інноваційних технологій, зокрема інтегрованих цифрових платформ Port Community Systems, електронних навігаційних систем та рішень на основі блокчейну. Аналіз національних та міжнародних стандартів, включаючи Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі 1974 року, Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року та Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронні передавальні документи 2018 року є ключовими у питанні гармонізації українського законодавства. Також критичним є розгляд співвідношення приватного інтересу та публічного інтересу при впровадженні інновацій в портові інфраструктури.
У фокусі роботи — правові виклики та ризики цифрової трансформації. По-перше, є необхідність детального аналізу юридичних ризиків у сфері кібербезпеки та захисту персональних даних, що формують інтегральний характер відповідальності у разі порушень. По-друге, дослідження проблеми правового регулювання трудових відносин, спричинені автоматизацією є нагальним питанням вирішення, оскільки чинний Національний класифікатор професій не відповідає новим технологічним посадам. У зв’язку з зазначеним, можна дійти висновку що ризик, пов'язаний із помилками алгоритмів, повинен нести роботодавець, а не працівник.
У зв’язку з вище викладеним вважаємо, що формулювання низки науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України визнано за потрібне, внаслідок того, що вони спрямовані на гармонізацію з європейськими стандартами, зокрема, Директивою NIS 2 від 14.12.2022 року, забезпечення правового статусу електронних документів та адаптацію трудового законодавства, зокрема, Кодексу законів про працю України 1971 року та Національного класифікатора України ДК 003:2010, для гарантування соціальної справедливості, цифрової стійкості та прозорості в процесі інноваційного відновлення портової інфраструктури.