Трансформація міжнародного морського права крізь «екологізацію» тлумачення UNCLOS в епоху антропоцену = Transforming international maritime law through the environmentalization of UNCLOS interpretation in the Anthropocene era

Стаття присвячена дослідженню трансформації міжнародного
морського права в умовах епохи антропоцену крізь призму феномену «екологізації» тлумачення Конвенції ООН з морського права 1982 року (UNCLOS). Вихідною теоретичною передумовою дослідження є усвідомлення того, що сучасна кліматична криза має системний і транснаціональний характер та безпосередньо впливає на правове регулювання використання й охорони Світового океану. У статті обґрунтовується теза про те, що UNCLOS, розроблена в умовах уявної стабільності природного середовища, потребує динамічного та еволюційного тлумачення з урахуванням новітніх екологічних викликів, зокрема антропогенних викидів парникових газів, підвищення рівня моря, закислення океанів та деградації морських екосистем.
Особливу увагу приділено аналізу принципу системної інтеграції, закріпленого у статті 31(3)(c) Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, як ключового інструменту подолання фрагментації
міжнародного права та узгодження норм UNCLOS з іншими релевантними
міжнародно-правовими режимами, насамперед міжнародним кліматичним правом і правом прав людини. Досліджується роль цього принципу в сучасній судовій практиці міжнародних інституцій.
Центральне місце в статті займає аналіз консультативного висновку Міжнародного трибуналу з морського права у справі № 31 від 21 травня 2024 року, в якому антропогенні викиди парникових газів були кваліфіковані як забруднення морського середовища у розумінні UNCLOS. Розглядається значення цього висновку для формування суворого стандарту належної обачності держав та для розвитку доктрини міжнародної відповідальності у зв’язку з кліматичною кризою.
Окремо досліджується консультативний висновок Міжнародного Суду ООН щодо зобов’язань держав у зв’язку зі зміною клімату, в якому Суд підтвердив існування договірних і звичаєвих міжнародно-правових зобов’язань щодо захисту кліматичної системи та визнав їхній характер erga omnes.
Наголошується, що порушення таких зобов’язань тягне за собою повний комплекс правових наслідків, передбачених правом міжнародної відповідальності держав.
У підсумку обґрунтовується висновок, що «екологізація» тлумачення UNCLOS є не факультативним, а необхідним напрямом еволюції міжнародного морського права, який забезпечує його адаптацію до екзистенційних викликів антропоцену та сприяє зміцненню правового захисту Світового океану як глобального спільного блага.