МЕДІАЦІЯ В МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТАХ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА МОДЕРНОЇ ДОБИ=Mediation in the international conflicts of the Middle Ages and Modern Era

У статті на прикладі окремих медіаційних кейсів проаналізовано інституціоналізацію міжна-
родної медіації з часів Високого середньовіччя до початку Першої світової війни.
Показано, що першими до медіаторських послуг у врегулюванні міжнародних, у т. ч. збройних,
конфліктів звернулися держави та інші суб’єкти політики, задіяні у міжнародній торгівлі, зокрема Венеційська республіка, закони якої містили вказівки щодо медіаторського розбору торгівельних спорів. Венеційці нерідко зверталися до медіаторів у врегулюванні міждержавних конфліктів, а також
самі виступали як медіатори. Іншим прикладом унормованого застосування медіації у міжнародних спорах став Ганзейський союз. Показано започаткування Е. де Ваттелем правил міжнародної медіації та вимог до особистості міжнародного медіатора у доктрині сучасного міжнародного права.
Розглянуто стратегії діяльності медіаторів Нового часу на прикладі конкретних кейсів врегулювання міжнародних конфліктів (укладення Вестфальського миру, конфлікт у Швейцарській конфедерації на початку ХІХ ст., португальсько-бразильський конфлікт 1820-х рр., російсько-японська
війна 1904–1905 рр.). Доведено зміну стратегій і ролі міжнародних медіаторів протягом ХІХ – початку ХХ ст. Очевидною стала неможливість повної неупередженості та нейтральності медіатора. До медіації почали запрошувати авторитетних представників держав, які грали визначну роль у міжнародних відносинах і, відповідно, завжди мали власні інтереси у справі врегулювання міжнародних конфліктів. Для успішності міжнародної медіації на перше місце вийшли «вага» держави-посередника та дипломатичне мистецтво її представників. Медіатори більш активно, ніж це робили їхні попередники, включалися у процес вироблення умов примирення аж до пропонування сторонам власного бачення виходу з конфлікту. Паралельно проходив процес унормування медіації у міжнародному праві, який було завершено укладенням Конвенцій про мирне врегулювання міжнародних спорів 1899 та 1907 рр.