Попередження забруднення та збереження морського середовища як умова здійснення свобод відкритого моря = Preventing pollution and preserving the marine environment as a prerequisite for the exercise of the freedoms of the high seas.

У статті розглянуто основні правила, встановлені міжнародними стандартами щодо
попередження забруднення та збереження навколишнього середовища як головної умови
використання свободи відкритого моря. Обмеження, які пов’язані з охороною навколишнього
середовища під час здійснення свободи відкритого моря, встановлюються різними конвенці
ями та угодами, які формулюють загальні та спеціальні природоохоронні норми.
Відкрите море можуть використовувати всі держави з врахуванням тих тенденцій, які
характерні для сучасного механізму міжнародно-правового регулювання. Вихідним положен
ням щодо визначення головної умови використання свободи відкритого моря є дотримання
принципу сумлінного виконання міжнародних зобов’язань. Відзначено, що реалізація свободи
відкритого моря розуміється не просто як бажаність, а як необхідність досягнення угоди
щодо її регулювання. Якщо можливості здійснення судноплавства, рибальства, польотів,
проведення морських наукових досліджень тощо визначаються як свободи, то захист та збе
реження морського середовища є обов’язком держав.
З врахуванням існуючих видів морегосподарської діяльності та експлуатації суден,
а також джерел, що спричиняють забруднення, визначено категорії забруднення Світового
океану, такі як: забруднення, спричинене здійсненням морегосподарської діяльності на мор
ському дні; забруднення, спричинене введенням у морське середовище немісцевих видів або
генетично змінених організмів; забруднення, спричинене викидами в море сміття, харчових,
побутових і експлуатаційних відходів; забруднення, спричинене в результаті надзвичайних
обставин (аварії); забруднення, спричинене похованням у морському середовищі.
Визначено, що реально існуючий поділ морських просторів автоматично перетворює про
блему забруднення морського середовища на міжнародну. Відмінності у географічних харак
теристиках багатьох районів Світового океану, які мають враховуватися під час корис
тування свободою відкритого моря, посилюють складність здійснення охорони морського
середовища. Неоднаковий ступінь уразливості тих чи інших районів зміцнив ідею встанов
лення «особливих районів».
Зроблено наголос на тому, що для захисту і збереження морського середовища найбільш
ефективним є не тільки встановлення правил охорони, виконання яких забезпечується або
повинно забезпечуватися державою прапора у відкритому морі, а й створення адекватного
механізму управління свободами судноплавства, які містять нормативно-правові, організа
ційно-фінансові і технічні елементи. Підкреслюється, що для міжнародного співтовариства
нагальною потребою при встановленні міжнародних зобов’язань щодо захисту та збере
ження морського середовища, а також врахування умов необхідності забезпечення свободи
відкритого моря є неминучий пошук компромісів.