Цифрові засоби забезпечення декарбонізації морського транспорту

У статті досліджено роль цифрових інструментів у декарбонізації морського транспорту в умовах посилення міжнародних і регіональних екологічних вимог. Обґрунтовано, що скорочення викидів у судноплавстві залежить не лише від переходу на альтернативні палива, модернізації енергетичних установок і розвитку берегового електропостачання, а й від цифровізації суднових, портових і логістичних процесів. Систематизовано основні групи цифрових інструментів: системи моніторингу й аналітики паливоспоживання, викидів і вуглецевої інтенсивності судна; засоби оптимізації рейсу, швидкості та погодної маршрутизації; цифрові двійники; інструменти штучного інтелекту, машинного навчання та прогнозного технічного обслуговування; портові цифрові платформи. Показано, що їх використання забезпечує точніше планування рейсу, контроль паливоспоживання і викидів, раннє виявлення погіршення технічного стану обладнання, підвищення енергоефективності та узгодження суднових операцій із регуляторними вимогами. Визначено основні обмеження цифрової декарбонізації, серед яких якість даних, точність сенсорів, стандартизація інформаційного обміну, сумісність систем, кібербезпека та підготовленість персоналу. Зроблено висновок, що цифрові інструменти є системною основою переходу від декларативних цілей декарбонізації до конкретних експлуатаційних рішень у морському транспорті.